Громада перебуває в зоні активних бойових дій, її жителі повність евакуйовані та  розпорошені Україною та світом, а навчання триває у дистанційному форматі. Здавалося б, у таких реаліях головне завдання освіти – просто зберегти освітній процес у школах.

Проте Добропільська громада Донецької області доводить: навіть під час війни та в евакуації можна успішно перезапустити систему профорієнтації, впроваджувати унікальні онлайн-екскурсії на підприємства та допомагати підліткам знаходити свій професійний шлях.

Точкові заходи тут перетворилися на чітку систему профорієнтації та кар’єрного консультування, громаді вдалося збудувати простір довіри через екрани моніторів, а сучасні підлітки дивують дорослих своєю прагматичністю. Як профорієнтація стає інструментом гуртування громади – у матеріалі.

Від точкових екскурсій до дієвої  системи

До повномасштабного вторгнення в Добропіллі профорієнтація мала переважно сезонний характер: літня практика, ярмарки професій, періодичні зустрічі з фахівцями й представниками центру зайнятості.

«Власне, профорієнтація була й раніше, але заходам бракувало чіткої структури», – зауважує Світлана Томчук, директорка Добропільського НВК № 4.

Сьогодні ж громада вибудовує принципово інший, структурований підхід.

«Саме проєкт DECIDE дав нам змогу систематизувати цю роботу й чітко побачити курс, куди потрібно рухатися далі. У громаді зʼявилися карʼєрні радники, які проводять заняття в межах курсу «Професії» для учнів 8–9 класів, допомагаючи їм визначити свої сильні сторони, нахили та таланти. А екскурсії на підприємства, хоч і тепер уже онлайн, стали стабільними, структурованими й насиченими», – зазначає Світлана Клименко, карʼєрна координаторка у громаді.

Для пілотного закладу освіти цей крок став ще і стратегічним етапом у контексті майбутньої реформи старшої школи.

«Наразі триває перебудова системи освіти. Наш заклад планують реорганізувати в ліцей, а старша школа орієнтована на профільне навчання. Тож ми прагнемо заздалегідь підготувати до цих змін вчителів, дітей і батьків», – пояснює Світлана Томчук.

Водночас навіть досвідченим педагогам спочатку довелося долати внутрішні побоювання перед новим профорієнтаційним курсом.

«Ми часто беремо участь у різних проєктах, але напрям кар’єрного консультування став для мене новим, попри великий досвід роботи. Спочатку я навіть злякалася і відмовилася, вважаючи цю тему нецікавою. Проте після роботи з менторами мій погляд повністю змінився. Ми зрозуміли, як звичні педагогічні інструменти можна ефективно застосувати в профорієнтації. Тепер я оцінюю систему профорієнтації не лише як педагог, а і як мама: якби з моїм сином у підлітковому віці працювали так цілеспрямовано, багатьох труднощів із вибором професії вдалося б уникнути», – зізнається Олена Істоміна, кар’єрна радниця.

Дослідження особистості та довіра, що передається через екран

Головна зміна, яка відбулась у профорієнтації, – це зміщення фокусу. Раніше профорієнтація вивчала здебільшого ринок вакансій, а тепер спрямована на дитину.

«Тепер ми фокусуємося на особистості дитини, її критичному мисленні, резилієнтності та сильних сторонах. Коучингові запитання спонукають дітей замислитися і увімкнути дослідницьку діяльність, що помітно змінює їхнє ставлення до майбутнього фаху», – пояснює Дарʼя Малащук, кар’єрна радниця.

В онлайн-форматі втримати увагу підлітків непросто, тому радники адаптують отримані матеріали до умов дистанційки.

«Завдяки поєднанню індивідуальної та групової роботи нам вдається утримувати увагу учнів. Дітям теж непросто, але вони починають глибше пізнавати себе, аналізувати свої якості та досягнення», – розповідає Олена Істоміна.

Часто перші ж практичні завдання стають для школярів справжнім відкриттям, виводячи їх із зони комфорту.

«На першому занятті ми досліджували мікро- та макросоціум: аналізували професії батьків, сусідів і блогерів. Спочатку дехто з дітей розгубився, адже ніколи не звертав на це увагу, але згодом ми перейшли до створення портфоліо та мап індивідуальних особливостей, розкриваючи потенціал кожного учня і учениці», – ділиться спостереженнями Дарʼя Малащук.

Головним завданням педагогів залишається створення атмосфери довіри та емоційного комфорту через екрани моніторів.

«Обставини та безсонні ночі впливають на емоційний стан підлітків. Проте коли хтось один починає ділитися думками, цей імпульс підхоплюють інші», – каже Дарʼя Малащук.

Про онлайн-екскурсії

Однією з найцікавіших та найуспішніших знахідок Добропілля стали профорієнтаційні онлайн-екскурсії на підприємства та зустрічі з бізнесом.

«Онлайн-зустрічі, під час яких можна поспілкуватися, поставити запитання і відкрити для себе певну галузь – це найцікавіша частина профорієнтації. Зараз у нас уже формується база партнерів, завдяки якій ми провели кілька екскурсій. Підприємці та установи охоче відгукуються на такі ініціативи», – розповідає Світлана Клименко.

Наразі школярі громади вже встигли віртуально відвідати кілька екскурсій. Вони детально ознайомилися з роботою медичної галузі, а також поринули у світ легкої промисловості завдяки швейній майстерні місцевої підприємиці, яка через війну вимушено евакуювалася, але змогла перезапустити та масштабувати свій бізнес на новому місці.

Окремим яскравим досвідом стала зустріч із командою ДСНС – рятувальники різних профілів розвінчували міфи про свою службу та показали дітям, що знайти себе в цій сфері за покликом душі може кожен, незалежно від гендеру.

Формат таких онлайн-екскурсій далекий від монотонних лекцій. Це інтерактивне живе спілкування. Фахівці готують для підлітків наочні презентаційні матеріали та відеоролики, які демонструють тонкощі професії зсередини. Обов’язковою умовою кожної зустрічі є блок запитань-відповідей, де діти мають змогу розпитати гостей про реальні виклики в їхній щоденній праці.

«Кожен і кожна із представників бізнесу чи установ підкреслює: дітям важливо обрати професію за душею. Вона має приносити не лише заробіток, а передусім задоволення від життя. А ще – що помилятися абсолютно нормально. Якщо не вийшло з першого разу, треба пробувати знову, але обов’язково із задоволенням», – додає Світлана Клименко.

Підлітки ведуть діалоги з підприємцями абсолютно на рівних, впевнено розширюючи свої знання, зокрема й у фінансових питаннях.

«Сучасне покоління підлітків суттєво відрізняється від нас: вони більш інтелектуалізовані та мають великий багаж теоретичних знань. На екскурсіях діти ставили настільки глибокі запитання, що я зачаровано слухала їхній цілком дорослий діалог, у якому чітко простежувалися причинно-наслідкові зв’язки», – каже Дарʼя Малащук.

Кар’єрна радниця додає, що діти активно моніторять економічні реалії. Наприклад, під час тематичного тижня про гроші дев’ятикласники моніторили рівень заробітних плат для початківців у різних сферах, оцінювали вплив інфляції та фінансові перспективи.

Що кажуть самі діти та як змінюються

Учні пілотних 8–9 класів, які навчаються за курсом «Професії», зазначають, що новий живий формат спілкування набагато ефективніший.

«Це точно цікавіше, ніж звичайне читання статей в інтернеті чи перегляд відео. Ми можемо запитати фахівців про їхній реальний досвід і навчання. Я зрозуміла, як мало ми насправді знали про повсякденну роботу, наприклад, рятувальників чи лікарів, із якими зустрічалися на заняттях. Кожен із цих уроків був по-своєму захопливим», – розповідає Дар’я Павленко, учениця 8 класу.

Для старшокласників такі зустрічі мають цілком практичне значення – вони допомагають зорієнтуватися в найближчих кроках та навчальних профілях.

«Хоча я ще остаточно не визначився з майбутнім фахом, ці зустрічі дуже корисні. Вони допомагають зрозуміти, який профіль навчання обрати в десятому класі та які предмети знадобляться далі, а також розвивають навички комунікування з представниками різних професій», – зазначає Олександр Васюнін, учень 9 класу.

Своєю чергою, дорослих щиро вражає прагматичність та зрілість сучасного покоління підлітків, які повністю відійшли від застарілих стереотипів вибору фаху.

«Вони запитують себе, яку реальну цінність дасть їм майбутнє навчання (і йдеться все частіше про професійну освіту). Також замислюються, чи зможуть вони згодом працювати дистанційно. Але найбільше мене розчулило запитання одного хлопчика, який запитав, наскільки обрана ним професія буде корисною для відбудови країни», – ділиться Світлана Томчук.

Зберегти людський капітал – головний виклик для Донеччини

Для керівництва відділу освіти та військової адміністрації Добропілля цей проєкт – значно більше, ніж частина освітнього процесу. Це стратегічний інструмент боротьби за людей та майбутнє відновлення Донецької області.

«Коли наша громада увійшла до проєкту, виникало багато сумнівів. Чи сумісні взагалі профорієнтація та дистанційна освіта? Був страх, що ми не впораємося з викликом об’єднати владу, бізнес і школярів онлайн. Наша громада перебуває у вкрай складній ситуації, у зоні активних бойових дій, відбулася повна евакуація населення. Проте для нас найбільша цінність – не втратити зв’язок. Зараз молодь та їхні батьки як ніколи потребують стійких орієнтирів, адже вони розгублені. Профорієнтація стала для нас одним із пріоритетів у межах адаптації до нових реалій, а чіткий план дій сьогодні забезпечує стабільність громади завтра», – переконана Інна Кальченко, начальниця відділу освіти Добропільської міської ради.

Одним із найболючіших викликів для евакуйованих родин стає повний злам колишнього професійного та життєвого укладу, адже Добропілля традиційно було краєм великих промислових династій.

«Наприклад, коли батько десятиліттями працював на шахті й уся родина жила цим укладом, а після евакуації промисловість закрита й релоковано лише три відсотки бізнесу. Батькам доводиться починати з нуля: змінювати фах чи відкривати власну справу. І дитина бачить зовсім інші моделі поведінки. Наше завдання – допомогти сім’ям адаптуватися і не дозволити їм закритися в собі», – пояснює Інна Кальченко.

Аби зберегти зв’язок та не втратити молодь, Добропілля активно розвиває власну систему хабів громади по всій Україні та тісно співпрацює з евакуйованими закладами професійної освіти.

«Ми розширюємо межі проєкту через наші офіційні хаби в Павлограді, Дніпрі, Кам’янському та Шептицькому. Там перебувають наші земляки й релокований бізнес, тому плануємо впроваджувати змішаний та очний формати занять. Також тісно співпрацюємо з евакуйованими закладами профтехосвіти Донеччини, де зараз відкриваються нові сучасні спеціальності. Ми прагнемо донести до дитини, що професійна освіта – це простір для отримання професії, яка швидко приноситиме гроші», – ділиться планами Інна Кальченко.

Школи громади намагаються тримати постійний прямий контакт із коледжами, допомагаючи координувати майбутню вступну кампанію.

«Ми постійно перебуваємо на зв’язку з закладами професійної та фахової передвищої освіти, зокрема щойно провели зустрічі з Володарським фаховим коледжем щодо вступної кампанії», – каже Світлана Томчук.

Директорка зазначає, що кар’єрні радники паралельно працюють і з батьками підлітків.

«Одним із серйозних викликів є залучення батьків як партнерів, а не як диктаторів вибору. Дорослі часто намагаються нав’язати дітям свій шлях, ігноруючи їхні реальні здібності. Наше завдання – організувати онлайн-просвіту для батьків і пояснити, що профорієнтація є підтримкою самостійності дитини. Життя нестабільне, планувати кар’єру на десять років уперед важко, тому головне зараз – змінити акцент із вибору однієї професії на все життя на розвиток м’яких навичок, які допоможуть дитині бути успішною за будь-яких обставин і не боятися помилок», – додає Світлана Томчук.

Зрештою, цей курс дає розпорошеним по країні та за кордоном дітям найважливіше – міцне відчуття єдності та спільного коріння.

«Звичайний урок дає лише навчальний матеріал, тоді як на цих заняттях діти мають змогу висловити власну думку й відкрити своїх друзів із нового боку. Таке відкрите спілкування налагоджує тісніші зв’язки. Ми розкидані, але цей місток залишається, допомагаючи триматися за своє, рідне», – акцентує Світлана Клименко.

Добропільська громада продовжує активно діяти, укладати меморандуми та вірити, що отримані знання стануть фундаментом для повернення.

«Ми щиро віримо в повернення додому, і ця віра є нашим головним інструментом. Влада, освіта й бізнес мають працювати як єдина система. Результат цієї роботи ми побачимо не одразу, але із часом діти обов’язково підтвердять, що ці інструменти профорієнтації допомогли їм обрати професію до душі. А згодом саме вони будуть відновлювати та відбудовувати нашу рідну Донеччину», – підсумовує Інна Кальченко.