Після затвердження перспективних мереж закладів загальної середньої освіти більшість територіальних громад перейшли до практичного етапу реалізації прийнятих рішень. Одним із питань, яке дедалі частіше виникає під час консультацій із засновниками закладів освіти, є доцільність збереження статусу опорного закладу освіти після трансформації мережі. Зокрема, чи потрібно припиняти такий статус, якщо заклад освіти змінив свій тип або його функціональна роль у мережі стала іншою.
Відповідь на це питання потребує насамперед розмежування двох понять, які на практиці досить часто помилково ототожнюються, – тип закладу загальної середньої освіти та статус опорного закладу освіти.
Відповідно до статті 35 Закону України «Про повну загальну середню освіту» типами закладів загальної середньої освіти є початкова школа, гімназія та ліцей. Саме тип закладу освіти визначає рівень повної загальної середньої освіти, який забезпечує заклад, та його місце в системі освіти.
Водночас правовий статус опорного закладу освіти визначено Положенням про опорний заклад освіти, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 532. Відповідно до пункту 2 зазначеного Положення опорний заклад освіти – це заклад загальної середньої освіти, що має зручне територіальне розташування для підвезення учнів, забезпечений кваліфікованими педагогічними кадрами, має сучасну матеріально-технічну та навчально-методичну базу й спроможний забезпечувати здобуття повної загальної середньої освіти на належному рівні.
Отже, чинне законодавство чітко розмежовує поняття типу закладу освіти та статусу опорного закладу освіти. Якщо тип закладу освіти визначає його місце у системі повної загальної середньої освіти, то статус опорного характеризує функціональну роль закладу в освітній мережі територіальної громади. Саме тому зміна типу закладу освіти сама по собі не може розглядатися як юридична підстава для припинення статусу опорного закладу освіти.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про освіту» засновник закладу освіти здійснює права та обов’язки щодо його управління в межах повноважень, визначених законом та установчими документами. Згідно зі статтею 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту» саме засновник приймає рішення про утворення, реорганізацію, перепрофілювання, зміну типу та ліквідацію закладів загальної середньої освіти, а також забезпечує формування спроможної мережі закладів освіти відповідно до потреб територіальної громади.
Водночас ні Закон України «Про повну загальну середню освіту», ні Положення про опорний заклад освіти не встановлюють взаємозалежності між зміною типу закладу освіти та статусом опорного закладу. Законодавство також не визначає окремої процедури припинення статусу опорного закладу освіти.
Саме ця законодавча прогалина і стала причиною численних звернень територіальних громад під час реалізації реформи мережі закладів загальної середньої освіти. На практиці засновники нерідко шукають нормативно визначений алгоритм дій щодо «зняття опорності», однак чинне законодавство такого механізму не містить.
Разом із тим аналіз чинного законодавства дає підстави стверджувати, що рішення щодо збереження або припинення статусу опорного закладу освіти належить до компетенції засновника. Такий висновок випливає із системного аналізу статті 25 Закону України «Про освіту», статті 32 Закону України «Про повну загальну середню освіту», а також Положення про опорний заклад освіти, оскільки саме засновник приймає рішення про визначення закладу опорним та здійснює управління мережею закладів освіти.
Враховуючи відсутність спеціального нормативного регулювання, рішення про припинення статусу опорного закладу освіти доцільно приймати одночасно з рішеннями щодо реорганізації, перепрофілювання або зміни мережі закладів загальної середньої освіти. Такий підхід забезпечує логічний взаємозв’язок між зміною функціональної ролі закладу та переглядом його статусу, сприяє прийняттю засновником обґрунтованих рішень і забезпечує їх узгодженість під час трансформації мережі закладів загальної середньої освіти.
При цьому під час прийняття відповідного управлінського рішення засновнику доцільно оцінювати не назву або тип закладу освіти, а його фактичну роль у сформованій мережі. Якщо після трансформації мережі заклад продовжує забезпечувати доступність якісної освіти, відповідає вимогам Положення про опорний заклад освіти та виконує функції, для яких йому було надано відповідний статус, правові підстави для його автоматичного припинення відсутні.
Водночас у процесі трансформації мережі можуть виникнути ситуації, коли заклад фактично перестає виконувати функції опорного закладу освіти. Наприклад, змінюється організація освітньої мережі, заклад більше не забезпечує виконання функцій центру освітнього округу або такі функції передаються іншому закладу освіти. У такому випадку засновник вправі переглянути своє попереднє рішення щодо визначення закладу опорним, прийнявши відповідне управлінське рішення.
Отже, статус опорного закладу освіти є інструментом організації ефективної мережі закладів загальної середньої освіти, а не характеристикою їх типу. Відсутність у законодавстві окремої процедури припинення такого статусу не означає відсутності відповідних повноважень у засновника. Рішення щодо його збереження або припинення має прийматися не як формальний наслідок зміни типу закладу освіти, а на підставі оцінки того, чи продовжує заклад виконувати функції опорного закладу освіти у сформованій мережі. Саме такий підхід відповідає принципам правової визначеності, забезпечує послідовність управлінських рішень органів місцевого самоврядування та узгоджується з чинним законодавством у сфері освіти.
Діліться в коментарях або приватних повідомленнях власним досвідом — найцікавіше ми опублікуємо тут та у професійній спільноті освітян в ФБ.
Більше історій та блогів читайте в публікаціях нашого онлайн-ресурсу Освіта.Коментують експерти, який створено в межах Проєкту DECIDE, що впроваджується консорціумом ГО DOCCU та PH Zurich за підтримки Швейцарії.
#madewithswitzerland
